Що таке соціальне житло.

З першого січня 2007 року набрав чинності Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» № 3334-IV, який був прийнятий 12 січня 2006 року. Цей закон без перебільшення можна назвати таким, що визначає одне з головних конституційних прав людини та громадянина – право на житло. Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Які саме категорії громадян мають право на безоплатне отримання соціального житла? Таки підстави визначені у ст.10 Закону. Це особи:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством;

в) мешканці тимчасових притулків для дорослих, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон визначає, що перебування громадянина на соціальному квартирному обліку не є підставою для відмови йому у взятті на квартирний облік або зняття з квартирного обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, чи обліку осіб, які мають право на отримання житла (пільгових кредитів на будівництво і придбання житла) за державними житловими програмами для окремих категорій громадян, визначених законодавством. Тобто людина може одночасно перебувати на квартирному обліку на соціальне житло та на квартирному обліку у відповідності до Житлового Кодексу України.

Також законом передбачено багато категорій громадян, які мають право позачергового отримання соціального житла та першочергового отримання соціального житла. З огляду на це просте поліпшення житлових умов не пільговим категоріям стає, на мою думку, суто теоретичною можливістю.

Як формується фонд житла соціального призначення також визначено ст.5 Закону. На цей час самий реальний шлях наповнення цього фонду - це передача забудовниками місцевим радам частки жилої площі в новозбудованих будинках на підставах, передбачених законодавством. Але для цього міська Рада повинна визначити принципи та процедуру включення отриманого житла саме до фонду соціального призначення.

Слід зазначити, що соціальне житло - це не тільки квартири, а ще й спеціалізовані будинки для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів, спеціалізовані будинки для бідних та безпритульних, тимчасові притулки для дорослих.

Головна ознака соціального житла, що чітко проходить по всьому закону – це його строкова дія. Людина набуває право на заселення у соціальне житло на підставі договору найму. Тобто ні в якому разі право власності на це житло не виникає. Стаття 3 закону визначає, що соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі. Законодавець мав на увазі, що якщо соціально незахищена людина проходить певний процес адаптації, його сукупні доходи зростають, то він має піклуватися про своє житло в інший спосіб, і це є справедливо. Звісно, вказані принципи не стосуються осіб, соціальний статус яких не може змінитися у принципі – ветерани, інваліди, пенсіонери. Такі особи мають право користуватися соціальним житлом довічно, але це житло ні в якому разі не може бути спадковим майном.

Як і будь-які споруди, соціальне житло потребує коштів на його утримання. Закон передбачає формування та утримання такого житла за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Тому слід дочекатись, як будуть сформовані бюджети на наступний рік і як буде наповнюватись реальним змістом дуже корисний соціальний закон «Про житловий фонд соціального призначення».

Адвокат
Сітніков Андрій Володимирович
Юридичне бюро на Театральній, 48